У сучасну епоху ведення воєн лінії фронту більше не обмежуються фізичною територією; вони розширилися в цифровий простір стрічок соціальних мереж та вірусних мемов. Аналітики повідомляють про нову витончену пропагандистську кампанію, що проводиться проіранськими групами, які використовують штучний інтелект (ІІ) для атак на американських політичних діячів та впливу на суспільне сприйняття поточного конфлікту між Іраном та Заходом.
Витончена стратегія «культурної війни»
На відміну від традиційної пропаганди, яка найчастіше спирається на прямолінійні гасла, ці нові кампанії на базі ІІ ретельно адаптовані під західну аудиторію. Використовуючи елементи поп-культури — наприклад, візуальний стиль «Лего Фільм» і відсилання до специфічних політичних суперечок у США, ці групи намагаються обійти фільтри традиційних ЗМІ та завдати удару безпосередньо по американському менталітету.
Ключові характеристики цієї кампанії включають:
– Удари по політичних фігур: Меми націлені саме на Дональда Трампа; за допомогою ІІ його зображують ізольованим або відірваним від реальності, часто використовуючи внутрішні внутрішні політичні проблеми для привернення уваги.
– Культурна мімікрія: Замість використання безликих образів творці застосовують поп-культуру як зброю, вибираючи стилі, які здаються звичними західним інтернет-користувачам.
– Висока якість виконання: Використання високоякісної анімації та синхронізованого звуку вказує на технічну складність та рівень ресурсів, що натякає на причетність державних структур чи структур, афілійованих з державою.
«Вони використовують поп-культуру проти країни номер один у світі за популярністю цієї культури – Сполучених Штатів», – зазначає дослідник пропаганди Ненсі Сноу.
«ІІ-шлак» та зростання цифрових деструктивних технологій
Поява цих мемов йде в ногу з трендом на «ІІ-шлак» (AI slop ) — термін, що описує потік недосконалих або низькоякісних зображень, створених нейромережами, проте останні роботи виглядають набагато продуманішими. Такі групи, як “Akhbar Enfejari” (“Вибухові новини”), заявляють, що підривають багаторічне домінування західних ЗМІ.
Хоча складно точно виміряти, наскільки сильно ці меми впливають на громадську думку, їхнє охоплення незаперечне — вони набирають мільйони переглядів. На думку дослідника ІІ Ніла Лаві-Драйвера, мета полягає не обов’язково в тому, щоб змінити погляди людей відразу, а в тому, щоб посіяти достатню кількість невдоволення серед західного населення, щоб змусити політиків піти на поступки.
Державна підтримка та інтернет-парадокс
p align=”justify”> Важливим предметом дискусій серед аналітиків є походження цих публікацій. Незважаючи на жорсткі інтернет-обмеження всередині Ірану, які використовуються для придушення внутрішніх протестів, ці високотехнологічні та ресурсомісткі відеокампанії успішно завантажуються та поширюються.
Це призводить експертів до двох основних висновків:
1. Співпраця з державою: Технічна можливість створювати та транслювати подібний контент дозволяє припустити, що ці групи офіційно чи неофіційно координують свої дії з іранським урядом.
2. Інституційні знання: Це не раптове явище, а еволюція багаторічних іранських пропагандистських програм, які глибоко вивчали американську політику та соціальні нюанси.
Різні тактики: відповідь США та Ізраїлю
У той час як Іран використовує віральний контент, створюваний за принципом «знизу вгору», для впливу на Захід, заходи у відповідь США та Ізраїлю будуються за іншими моделями:
- Ізраїль: Використовує ІІ для прямих звернень, наприклад, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху застосував ІІ, щоб «заговорити» на фарсі, закликаючи іранців до повстання.
- США: В основному фокусуються на внутрішніх повідомленнях, використовуючи знайомі американські медіа-кліпи для охоплення аудиторії всередині країни, тоді як традиційні канали, такі як “Голос Америки”*, продовжують мовлення на фарсі для іранського населення.
Висновок
Перехід до пропаганди, що створюється ІІ та враховує культурні нюанси, знаменує собою значну еволюцію у психологічній війні. У міру того, як цифрові інструменти стають дедалі доступнішими, здатність державних суб’єктів експлуатувати соціальні розбіжності та культурні символи через вірусний контент, ймовірно, стане центральним компонентом міжнародних конфліктів.
