Звучить як помилка у розрахунках фізиків, але Всесвіт не піклується про наші очікування. Астрономи виявили дві планети класу «супер-пихи» — гігантів, вага яких мізерна.
Ці світи звертаються навколо далекої зірки, що знаходиться більш ніж у 1100 світлових роках від нас, у південному сузір’ї Літаючої риби (Volans). Якщо ви ніколи не бачили цього небесного візерунка, уявіть його як тихий куточок нічного неба. А самі планети – це чемпіони з легковажності у всій галактиці.
Команду дослідників з Оксфордського університету очолювала Джордж Дрансфілд. Вона зазначає, що густота цих об’єктів вкрай мала. Уявіть піну для гоління. Не ватяне конфетті, яке тягнеться і розтягується, а саме “гущу” – щільну, повітряну масу, що тільки-но вийшла з балона. Саме така їхня щільність.
Ці світи знайшли супутником NASA TESS. До цього моменту жодна екзопланета таких розмірів не мала такої малої маси. Це найлегші планети, існування яких нам вдалося підтвердити. Юпітер? Забудьте. Цей газовий гігант у 35 разів щільніший. Він би роздавив вас, а ці «подушки», мабуть, просто… виявилися б поруч. Парять у порожнечі.
«Щільність цих двох планет можна порівняти зі щільністю шматочка піни для гоління», — зазначила Дрансфілд.
З чого вони складаються? Ймовірно, з водню та гелію – стандартних компонентів газових атмосфер. Дрансфілд припускає, що їх колір може змінюватись від білого до синього залежно від характеру хмарного покриву. Рожеві? Ні. Це не солодкі цукерки.
Це рідкісні екземпляри. Справжніх «супер-пих» налічується менше 40. NASA каталогізувало майже 6300 екзопланет загалом. Ці об’єкти — ті дивні аномалії. Статистичні викиди. Вони формуються у щільних газових дисках навколо молодих зірок, а потім втрачають масу. Подібно до повітряної кулі, яка повільно здувається протягом мільярдів років, вони залишаються величезними, але стають невагомими.
Навіщо ми їх вивчаємо? Навіщо вдивлятися у глибини космосу на відстані 9,7 трильйона кілометрів?
Ми намагаємось вирішити загадку формування планет. Ці примари розповідають нам про фундаментальні правила. Про те, що зберігається, а що йде в небуття.
Тепер ми чекатимемо даних із космічного телескопа «Джеймс Вебб». Він «нюхне» їхню атмосферу і підтвердить хімічний склад. А поки що нам відомо лише те, що вони існують. Великі, легкі та дивно дивні.
